Музика для дитини - світ радісних переживань. Щоб відкрити перед ним двері в цей світ, треба розвивати у малят здібності, і перш за все музичний слух і емоційну чуйність. Інакше музика не виконає свої виховні функції. Гармонійність музично-естетичного виховання досягається лише в тому випадку, коли використовуються всі види музичної діяльно
сті, доступні дошкільного віку, всі творчі можливості зростаючої людини. Разом з тим, ускладнюючи педагогічні завдання, не можна зловживати особливої дитячої сприйнятливістю. Саме музичне мистецтво, його особливості висувають перед педагогом необхідність вирішення низки специфічних завдань:
- Виховувати любов і інтерес до музики. Тільки розвиток емоційної чуйності і сприйнятливості дає можливість широко використовувати виховний вплив музики.
- Збагачувати враження дітей, знайомлячи їх у виразно організованою системі з різноманітними музичними творами і використовуваними засобами виразності.
- Заохочувати дітей до різноманітних видів музичної діяльності, формуючи сприйняття музики і найпростіші виконавські навички в області співу, ритміки, гри на дитячих інструментах. Знайомити з початковими елементами музичної грамоти. Все це дозволить їм діяти усвідомлено, невимушено, виразно.
- Розвивати загальну музичність дітей (сенсорні здібності, ладовисотний слух, почуття ритму), формувати співочий голос і виразність рухів. Якщо в цьому віці дитини навчають і залучають до активної практичної діяльності, то відбувається становлення і розвиток усіх її здібностей.
- Сприяти первісного розвитку музичного смаку. На основі отриманих вражень і уявлень про музику проявляється спочатку виборче, а потім оціночне ставлення до виконуваних творів.
- Розвивати творче ставлення до музики перш за все в такій доступній для дітей діяльності, як передача образів у музичних іграх і танцях, застосування нових сполучень знайомих танцювальних рухів, імпровізація поспівок. Це допомагає виявленню самостійності, ініціативи, прагнення використовувати в повсякденному житті вчинений репертуар, музикувати на інструментах
Звичайно, такі прояви більш характерні для дітей середнього та старшого дошкільного віку.
|